1. Одвічні сусіди. Польща та Русь

Старший сусід

Історія наших країн, Польщі та Русі, починається більше 1000 років тому. Це доволі глибоке минуле. Інколи буває важко встановити, що насправді відбувалося в ті віддалені часи. Однак відомо, що одна з двох держав була старшою, більшою та потужнішою. Як гадаєш, яка саме? 

Правильна відповідь – це Русь! У ранньому середньовіччі вона займала величезну територію. Столицею тієї держави був Київ. Тамтешні князі управляли землями між сніжною Скандинавією на півночі і теплим Чорним Морем на півдні. Цими територіями текли великі річки – Двіна, Волга та Дніпро. Це робило переміщення купців та вояків легшим. Дорогу з півночі на південь також називали шляхом “із варяг (тобто скандинавів) у греки”. Греками тоді називали мешканців Візантії, південної країни зі столицею в Константинополі. У ранньому середньовіччі це було найбільше і найкрасивіше місто Європи.

Давні руси контролювали торговий шлях між скандинавськими вікінгами та заможною грецькою Візантією. Чи вважаєш, що сусідство войовничих вікінгів було для місцевого люду тягарем? Зовсім ні! Згідно з давніми літописами, мешканці майбутньої Русі прийняли скандинавського правителя Рюрика як свого князя. Він став засновником відомої династії Рюриковичів, чиї представники тривалий час правили самою Руссю, а згодом князівствами, на які вона розпалась.

Воїни давньої Русі воювали з могутніми сусідами. На південному сході вони бились з кочовими племенами: хозарами, печенігами та половцями. Руські військові підрозділи досягали навіть далекої Візантії. Руські княгині були привабливими кандидатками для шлюбів з європейськими монархами. Наприклад, доньки князя Ярослава Мудрого Анастасія, Єлизавета та Анна стали дружинами королів Угорщини, Норвегії та Франції відповідно.

У державі полян

А чим у той час жили предки поляків? Держава полян була набагато меншою. Хоча польські князі з династії П’ястів були доволі амбітними, вони не могли контролювати великі території. Із заходу та півдня вони межували з сильними сусідами: Німеччиною та Чехією. Польська держава не лежала на перетині важливих торговельних шляхів, тому тут не з’явились такі великі міста як Новгород чи Київ на Русі. Тому коли польський князь Болеслав Хоробрий силою вторгся до Києва, він мав дуже собою пишатися. Щоправда, надовго він там не затримався. Більше того, з хронік можна дізнатися, що князь провів той час, грабуючи невичерпні багатства міста…

Латина і грека

Поляки та українці – близькі родичі. Обидва народи належать до слов’ян. Саме тому наші мови дуже схожі між собою. З приятелями з України ми б могли порозумітися навіть не знаючи української мови. Поглянь, як схоже звучать слова: dom i дім, drzewo i  дерево, ręka i рука, noga i нога, pies i пес, szczęście i щастя, swoboda i свобода.

Хоча ми розмовляємо схожими мовами, ми записуємо їх різними системами письма. Чому? Причина проста. Наші народи навчились писати у той же час, коли прийняли християнство. Хрещення польського та руського князівств відбулося в той же час, наприкінці Х століття, але поляки прийняли віру з Чехії, тобто від священиків, пов’язаних із Римом та папством. Тому цей алфавіт називається латинським. 

У той же час, русів охрестили грецькі священики, пов’язані з Візантією. Вони створили новий алфавіт, кирилицю, яка використовувалась для вимовляння неіснуючих у грецькій мові звуків. Окрім того, якщо придивитися уважніше, то можна помітити подібність між записом літер кирилицею та грецькою. Більше про релігію поляків та русів прочитаєш у розділі 4. 

Важко уявити, наскільки сильно рішення про хрещення вплинула на наші князівства! У наступні століття поляки, пов’язані з Римом, почали використовувати латину в різних сферах життя. Це була мова церкви, науки та адміністрації. Людина зі знанням латини могла читати тексти з усієї Європи. Іноземці, які прибували до Польщі, без проблем порозумітися з елітою спільною мовою. Щоправда, звичайні люди не розуміли латиною ані слова.

У той же час, на Русі писали та молились руською мовою, що була зрозумілою для всіх. Тією мовою було написано видатні історичні тексти, зокрема літописи. Доволі швидко руською мовою були перекладені релігійні тексти. Мешканці Русі так само могли користатись написаним зрозумілою для них мовою збірником правових норм – Руською Правдою. Водночас, у Польщі впродовж багатьох століть право і закони записувались латиною, а міста керувалися німецьким правом. 

Однак така ситуація на Русі мала свої недоліки. Руські еліти не завжди відчували потребу вивчення іноземних мов, а тому іноземцям було складніше ділитися з русами своїми знаннями.

Гроза зі сходу

Ти вже знаєш, що Русь була великою державою. На жаль, доволі рано вона почала ділитись на окремі князівства. Дещо пізніше схожа доля спіткала державу полян. Тому коли у ХІІІ століття з азійських степів сюди прийшли монголи, Русь не змогла відбитися. У битві на річці Калка руські війська понесли руйнівну поразку. Під час наступних походів, монголи почергово захопили руські князівства одне за одним. Героїчно оборонявся Київ, але не встояв і він.

Невдовзі монголи рушили далі на захід. Вони пройшлись польськими землями, дійшовши аж до Сілезії. Саме там, у битві при Легниці, польські війська зазнали найбільшої поразки. Хоча цей та наступні монгольські напади нищили польські землі, монголам не вдалося підкорити жодного з князівств, на відміну від Русі. Тамтешні князівства на багато років потрапили в незалежність. Північно-східні руські князівства перебували у цілковитому підпорядкуванні монголів аж до середини XV ст., а ті, що розташовувалися на нинішніх українських і білоруських землях, змушені були платити данину та частково визнавати монгольську зверхність до початку XIV ст. 

Данило Галицький – король Русі

Незважаючи на потрясіння, спричинені монгольським вторгненням, не всі руські князі втратили надію на незалежність. Самостійну політику провадив Данило Романович, який отримав ім’я “Галицький” від назви свого князівства. Саме він заснував славетне місто Львів. Князь підтримував контакти з поляками, угорцями, литовцями і папою римським. Останній погодився коронувати Данила як короля Русі, що сталось у Дорогичині. Коронацію провів папський легат, італієць за походженням, а держава Данила почала називатися Руським королівством.

Що далі з Руссю?

За кілька десятиліть після смерті Данила Галицького його династія згасла, а Руське королівство стало предметом суперечок між трьома державами: Польським королівством, Угорським королівством та Великим Князівством Литовським (ВКЛ). Про останнє ми ще не згадували, хоча в нашій оповіді ВКЛ відіграє надзвичайно важливу роль.

У XIV столітті язичницькі племена литовців підпорядкували собі величезні території, які колись належали Русі. То не було захоплення силою, як за часів монголів, а вмілий процес оволодіння за допомогою шлюбних союзів і підпорядкування місцевих руських князів. Литовська держава збільшувала свої кордони надзвичайно швидко, але невдовзі зіткнулась із серйозними проблемами зі своїми сусідами.

Німецький лицарський орден, відомий також як Тевтонці, хотів захопити Литву під приводом християнізації. Аби уникнути цього, литовці примирились із поляками, а князь Ягелло охрестився у католицизм та взяв за дружину польську королеву Ядвігу. Тевтонська загроза ненадовго відступила. Цьому також посприяла велика перемога об’єднаних польсько-литовських військ під Грюнвальдом у 1410 році, серед якого було й руське лицарство.

Новий сусід

Не всі землі давньої династії Рюриковичів опинились під литовським пануванням. Частина з них потрапила під владу московського князя. Як це сталось?

Після монгольської навали північно-східні князівства опинилися у повній залежності від хана. Вони повинні були складати присягу монголам та платити їм данину. Як тільки вони намагались визволитись з-під контролю, надходила кара, тобто новий нищівний похід. Часами монголи карали бунтівні князівства руками лояльних союзників. Особливу роль у цьому процесі відіграли правителі невеликого Московського князівства. Вони охоче виступали проти своїх співвітчизників на стороні монголів. Завдяки тому їх багатства збільшувались, а з часом вони долучали і нові землі, відібрані у бунтівників.

Коли московські князі відчули себе достатньо потужними, вони припинили платити данину монголам. Однак зросли й їхні апетити щодо руських земель, на які вони почали заявляти претензії за фактом свого династичного походження від давніх Рюриковичів. Під кінець XV століття розпочали війну з Великим Князівством Литовським. Можна стверджувати, що боротьба Москви за спадщину давньої Русі не завершилась аж до сьогодні.

Русь, Україна і Росія