8. “Гей, соколи!”
З попереднього розділу ти вже знаєш, що у XVIII столітті завершилась історія Речі Посполитої Обох Народів, а козацька Січ та Гетьманщина були знищені. У новому, ХІХ столітті, поляки та українці тужливо дивились у минуле. Перші оплакували втрачену незалежність та шкодували над помилками еліт, які не зуміли розв’язати внутрішні проблеми Речі Посполитої. Другі сумували за козацькою незалежністю. Для обох народів український пейзаж став джерелом натхнення. У ХІХ столітті ми мріяли про свободу, символом якої навряд може бути кращий образ, аніж самотній козак, який скаче широким степом на прудкому коні.
Український романтизм
У першій половині ХІХ століття на українських землях, приєднаних до Російської імперії або Австрії, діяла значна кількість польських письменників і поетів. Автори писали свої твори в новому стилі романтизму. Вони хотіли розбудити у читачів сильні емоції, тож для того оповідали про страшні речі, від яких завмирала кров у жилах. Одним із найважливіших поетів був Северин Гощинський, автор “Канівського замку”. У цій поемі поет описав драматичне життя важливого замку під час кривавого повстання українських гайдамаків.
Вочевидь, історія цього повстання сприймалась інакше українськими поетами. Тарас Шевченко присвятив йому поему із назвою “Гайдамаки”, де кровопролиття було представлене як помста за кривду українського народу. Що цікаво, саме в Каневі знаходиться гроб Шевченка. Хоча поет помер у Петербурзі, він заповідав, аби його поховали над Дніпром.
Вернигора
Про українське натхнення польських авторів може також свідчити народний міф про козацького лірника Вернигору. У XVIII столітті він нібито передбачив поділи Речі Посполитої та її пізніше відродження. Його передбачення назвали “Пророцтвом Вернигори”. Образ натхненного старця вплинув на багатьох митців. Ян Матейко присвятив лірникові картину, а Станіслав Виспянський зробив його одним із героїв у своїй відомій драмі “Весілля”.
Постать Вернигори повинна була стати прообразом польсько-українського зближення. у творі “Вернигора” інший відомий польський романтик, Міхал Чайковський, намагався представити антипольські повстання в Україні як наслідок інтриг Росії, що була ворожою обом нашим народам.
Вогнем і мечем
У другій половині ХІХ століття з’явився найвідоміший роман польською мовою, присвячений польсько-українській історії. Йдеться вочевидь про “Вогнем і мечем” Генрика Сенкевича. Це розповідь про любовний трикутник, який поєднував польського шляхтича, руську шляхтянку та козака. Події відбуваються в Україні під час повстання Хмельницького. “Вогнем і мечем” представляють польську історичну перспективу, де повстання зображене трагедією для обох народів, а у діяльності козаків автор побачив багато жорстоких рис.
Попри це, роман, а особливо його екранізація під режисерством Єжи Гоффмана, стали популярними поміж українців. Сенкевич із виразним захопленням описував як природу, так і мешканців України. У тексті роману він мав багато висловів руською мовою, а українські мелодії були використані для саундтреку. Юрко Богун, головний герой роману, і при цьому справжній козак, багатьма вважається найцікавішою постаттю роману.
Тарас Бульба
Тему боротьби козаків із поляками також зачіпав російськомовний письменник українського походження Микола Гоголь. Роман його авторства, “Тарас Бульба”, мав насамперед сподобатися російським читачам. Тому поляки зображені в ньому виключно в темних барвах, а один із козацьких героїв холоднокровно вбиває власного сина лише за те, що той перейшов на бік Польщі.
Водночас українсько-російські стосунки там представлені невідповідно історичним реаліям. У “Тарасі Бульбі” козаки нібито прагнуть повного злиття з Москвою в єдину державу та вважають, що разом із росіянами представляють один народ. У відповідь вони нібито не очікують жодної незалежності. Автор повністю проігнорував питання війн, які в боротьбі за незалежність козаки вели проти царської влади.
